17.09.16

Як  стати щасливим разом з дитиною і як правильно виховувати дітей? Психологи пропонують кілька простих та дієвих стратегій.

Стратегія перша :визначте, чого ви хочете

Кращий спосіб прояснити свої власні бажання, цілі та устремління – це винести їх на папір. Візьміть чистий лист і напишіть, яким ви хочете бачити свого сина чи дочку в 20 років, тобто в тому віці, коли він або вона стануть дорослими, сформуються як особистості, і ви вже не зможете мати на них такий же вплив, як в дитинстві.Наприклад, у вас вийшли наступні пункти: ви хочете бачити дитину щасливою, здоровою, розумною, сильною особистістю. Тепер необхідно докладно розписати зміст кожного з якостей, тобто те, який зміст ви вкладаєте в ці досить загальні поняття. Бажано проговорити все написане вголос – нехай вам допоможе чоловік.

Стратегія друга: говоримо позитивні слова

Ви вже визначили, чого ви хочете для дитини. Але він ніколи не дізнається про це і не зможе відповідати вашим очікуванням, якщо ви не будете говорити про свої побажання. Якщо постійно твердити дитині, що вона «ваше нещастя», «горе цибульне» або ще що-небудь на кшталт цього, то і результат ви отримаєте відповідний, налаштуєте дитину на відповідне ставлення до самого себе і виробите в ньому почуття провини, невіри в свої сили.

Як же діяти правильно? Для того щоб дитина відчувала себе щасливою, потрібно не менше п`яти разів на день вимовляти слово «щастя», спілкуючись з ним: «Який я щасливий, що ти в мене є!», «Яке щастя – бути з тобою!» і т.д. Крім того, важливо також передавати стан щастя невербально (тобто, без слів, жестами і діями) – обіймати дитину, посміхатися йому.

Стратегія третя: будь здоровий – завжди здоровий.

Згадайте, як виховували вас в дитинстві дбайливі мами і бабусі: «Закривай кватирку, а то застудишся». «Не бігай босоніж, а то захворієш», «надінь шарф, а то підхопиш ангіну»… І як на замовлення – застуджувалися, підхоплювали, хворіли… лікувалися і вболівали знову, отримуючи підвищену увагу членів сім`ї та звикаючи до того, що хворіти – вигідне заняття. Якщо ви насправді хочите, щоб ваша дитина була здорова, то робіть її життя максимально привабливим і цікавим. А коли ненароком промочить ноги - посміхніться і скажіть: «Дурниці, ти сильний і здоровий, все буде добре». Коли дитина все таки захворіла, то постарайтеся створити позитивний стимул для одужання: «Як шкода, що ти хворієш, а от коли видужаєш, ми з тобою підемо в зоопарк, поїдемо на море, змайструємо літак» і т.д., тобто у дитини має з`явитися очікування цікавої справи.

Стратегія четверта: добротою можна навчити

Дуже важливо говорити малюку, який він добрий, якщо ви хочете сформувати в ньому цю якість. Не залишайте без уваги найменші прояви доброти маленької людини, заохочуйте бути щедрою, турботливою, бути уважною до людей і тварин. Щоб навчити дитину доброті, необхідно подавати конкретний приклад, показувати їй, що це означає – бути добрим. Допоможіть бабусі перейти вулицю, поступіться місцем. Погодуйте разом з дитиною птахів – і при цьому не забудьте розповісти їй, що саме ви робите, чому і для чого. На жаль, поширена помилка батьків, особливо матерів – в тому, що вони, вважають себе дбайливими, намагаються самі виконувати всі домашні справи, і дитина звикає жити на всьому готовому. У такому випадку марно чекати від неї проявів турботи: ви не навчили її цьому, а значить не маєте права вимагати від неї віддачі.

Стратегія п`ята: карати правильно

Існує кілька головних правил покарання:

· Покарання має бути завжди корисним. Це означає, що дитина, «відбувши» покарання, отримує позитивний результат.

· Перед покаранням потрібно обов`язково попередити дитину, за який конкретний поступок її призначено покарання.

· Покарання має відбуватися без приниження особистості. Категорично не можна бити дитину, обзивати її образливими словами, роздягати на очах у інших.

· Проступок і покарання повинні бути адекватними один одному, щоб дитина могла відчути значущість своєї провини. Не можна за малий гріх пропонувати дитині незрівнянно сильне покарання – в цьому випадку у неї залишиться почуття глибокої несправедливості й образи.

· При покаранні краще позбавляти приємного, ніж пропонувати неприємне. Наприклад, більш безболісним для дитини буде позбавлення солодкого, ніж виконання важкої і неприємної роботи.

· Після того, як термін покарання закінчився, потрібно доброзичливо поговорити з дитиною. Караємо не з метою утвердити свою владу, а для того, щоб малюк у кінцевому підсумку став краще і щось зрозумів. Тому дуже важливо, щоб він подумав і усвідомив, за що його покарано, і потім ви разом з ним все обговорили. Бесіда повинна бути дружньою, категорично не допускаються прикази.

Стратегія шоста: причини і слідства

Коли ви разом з дитиною визначили термін покарання, то дуже важливо витримати цей час, як би важко не довелося вашому батьківському серцю. Не рідко доводиться спостерігати видовище, коли покарана справедливо дитина закочує істерику і мама, не в силах більше терпіти, звільняє її від обмежень. Результат буде вдвічі негативним: мало того, що малюк не відчуває в повній мірі тяжкість свого проступку, так у нього ще й сформується причинно – наслідковий зв`язок: «будеш нити – доб`єшся бажаного».

Тому, шановні мами, закон причин і наслідків у вашій родині має бути «залізним» - якщо дитина позбавлена телевізора на годину, то цю годину необхідно витримати. Навіть, якщо в цей час йде його найулюбленіший мультфільм, і ви просто вмираєте від жалю.

Стратегія сьома і сама головна: люби без умов

Виставляючи дитині умови типу «будеш погано себе вести – не буду любити», «такий двієчник мені не потрібен» тощо, ви крок за кроком калічите його особистість, яка не буде здатна давати і отримувати любов, не вимагаючи нічого натомість. Безумовна любов – це прийняття дитини такою яка вона є, з усіма її перевагами і недоліками, успіхами й невдачами, це щосекундне підтвердження її цінності. Вранці піднімайте дитину лагідно з усмішкою, спокійно. Розрахування часу – це ваш обов`язок, якщо ви не встигаєте, провини дитини в цьому немає.

Не потрібно залишати дитину з неприємностями наодинці, тут потрібна розумна підтримка. До відчуттів дитини потрібно ставитись ні трошки не гірше чим до відчуттів дорослого, страждання дітей аж ніяк не менше, а може ще й більше. Ніколи не смійтеся над своєю дитиною, тому що дитина ростиме замкнутою.

Якщо п`ять разів на день говорити дитині «люблю», не докоряючи її при цьому за завдані вам прикрості, то можете бути впевнені: вона виросте по-справжньому здоровою особистістю і зможе віддати тепло і любов, яку ви вклали в неї.

з матеріалів сайтуhttp://www.bilatserkva-dnz11.edukit.kiev.ua/robota_z_batjkami/, а також використовувались картини художниці Вікторії Кірдій.