23.10.16

       Для того, щоб поводити себе правильно, враховуючи загальні потреби дитини, ми повинні розуміти, що відбувається у неї всередині, як влаштована її психіка. А влаштована вона, поки що, трохи інакше, ніж у дорослого.      

   Консультація для вихователів: дитина 2-3 років

 1. Про сприйняття часу. Сприйняття часу у дитини поки що просто немає. Для неї існує тільки сьогодення. Важливо тільки те, що відбувається прямо тут і зараз. Дитина емоційно реагує тільки на те, що безпосередньо сприймає. Всі ваші спроби апелювати до найближчого майбутнього поки що просто не сприймаються. Вона не здатна засмутитися через те, що в майбутньому її очікують неприємності або заздалегідь радіти подарунку.

Згадаймо наших малюків в їх перші дні в дитячому садку. Розставання з мамою - трагедія. А найголовніші слова в такому випадку: «Я скоро повернуся» або «Мама скоро прийде» - не можуть заспокоїти малюка. Він тут і зараз гостро переживає біль розлуки, майбутнього для нього не існує. Та як тільки мама йде - дитина швидко заспокоюється. Розставання залишилось в минулому, воно вже не згадується, гострота переживання спадає.

2. Залежний від мами. У цьому віці дитина залежна від батьків, емоційно на них налаштована. Вона потребує їх підтримки і участі у будь-яких справах, спільного вирішення завдання. Батьки для неї - гарантія безпеки.

Ось чому спокій батьків, які приводять малюка в садочок, - запорука його власного спокою. В цьому і є ваша підтримка, та сама безпека, яка малюку так необхыдна.Якщо батьки спокійні і впевнені, що з малюком нічого не трапиться, йому буде добре. Якщо вони переконані,  що дитячий садок - це радість і благо, - малюкові буде спокійно, він швидше і легше за інших буде звикати до нового.

3. Дитина зовсім не контролює свої емоційніше прояви. У неї можливі емоційні спалахи в разі виникнення труднощів: дитина починає злитися, плакати, лаятися, кидати речі. Важливо уважно стежити за тим, щоб дитина не опинялася в такій ситуації невдачі занадто часто. Якщо афект (істерика) дитини не дуже сильний, його можна проігнорувати. Нехай вчиться розуміти слово «ні», та разом з тим розбиратися зі своїми емоціями. Якщо дитина засмучена сильно, і ви розумієте, що її важко зупинитися самостійно - слід заспокоїти або відвернути її увагу.

Дитина 2-3 років дуже емоційна, проте її емоції непостійні, її легко відволікти іпереключити з одного емоційного стану на інший. Відновленню емоційної рівновагисприяють ігри з дорослим, які включають ритмічне погойдування, підкидання,погладжування і тощо.

4. Дитина починає освоювати і розрізняти такі властивості предметів як колір і форма. Дослідження показують, що дитина 3-го року життя може засвоїти уявлення про 5-6 форм і 8 кольорів. Еслі раніше вони гралася з предметами, керуючись тільки їх фізичними властивостями (катали кругле, стискали м'яке, стукали твердим), то тепер все більше і більше використовує предмети за їх призначенням.

Покажіть дитині, як правильно використовувати ту чи іншу річ або ігровий предмет, розширте її знання і уявлення про предмети побуту.

5. Мова є одним з основних досягнень дитини 2-3 років. Словниковий запас дитини досягає більше 400 слів. Говоріть більше з малюком. Пояснюйте йому, розповідайте.Це не тільки збагатить словниковий запас дитини, а й забезпечить її необхідний емоційний контакт з дорослими. Дуже важливо розвивати дрібну моторику дитини. Це впливає не тільки на розвиток мови,а й на розвиток мислення, уваги та пам'яті.

6. Основні психічні процеси дитини - увага, пам'ять, мислення - до п'яти років носять мимовільний характер. Це означає, що малюк не може керувати ними за власним бажанням, він не може зосередитися або запам'ятати - він звертає увагу на те, що саме привернуло його увагу, запам'ятовує те, що саме запам'ятовується. Це найважливіша особливість, яка визначає характер методів і прийомів роботи з дітьми до п'яти років.

Маленька дитина навчається тільки тому, що її зацікавило, і тільки від тієї людини, якій вона довіряє. Тому - успішність навчання дітей залежить від того, чи склався у педагога з кожним малюком індивідуальний контакт.

7. Низькі пороги сенсорної чутливості і недостатня сформованість механізмів фізіологічної саморегуляції організму. Суб'єктивне відчуття фізичного дискомфорту призводить до різкого зниження ефективності навчання. Дискомфорт може бути викликаний тим, що дитина не виспалась, її холодно або жарко, вона хоче пити або у неї щось болить, турбуює незручне взуття тощо. Педагог повинен бути впевнений, що кожній дитині в даний момент часу комфортно і її нічого не турбує.

8. Спілкування носить ситуативно-особистісний характер: кожній дитині необхідна індивідуальна увага педагога, індивідуальний контакт з ним. Дорослий необхідний дитині в першу чергу, як джерело допомоги і захисту. Це обумовлює короткочасність пропонованих форм навчання, всі вони дозволяють вихователю говорити потроху, але як би з кожною дитиною окремо і не розраховані на роботу з усією групою, як з єдиним цілим.

9. Навчання відбувається, крім власного практичного досвіду, на основі наслідування дорослому, який подобається. При цьому дитина наслідує все, що робить дорослий, - і гарне, і погане, і правильне, і неправильне.

10. Одноліток ще не представляє для дитини особливого інтересу і часто сприймається, як предмет. Діти грають "поруч, але не разом". Один для одного вони нерідко стають джерелом негативних емоцій: інша дитина грається іграшкою, яка цікавить і мене; інша дитина привертає увагу виховательки, яку я люблю; інша дитина наступила мені на ногу тощо.

11. Мислення дитини носить наочно-дієвий характер, тобто пізнання навколишнього світу відбувається в процесі реальних маніпуляцій з предметами. Провідним типом гри є предметно-маніпулятивна гра. Проблемні ситуації вирішуються шляхом реальної дії з предметами. До кінця третього року життя у дітей з'являються зачатки наочно-образного мислення.

12. Образотворча діяльність. Поява образотворчої діяльності обумовлена тим, що дитина вже здатна сформулювати намір зобразити як-небудь предмет. Типовим є зображення людини у вигляді «головонога» - окружності і лінійщо від неї відходять.

13. Зорова та слухове орієнтування. До 3-го року життя вдосконалюються зір і слух. Це дозволяє дітям безпомилково виконувати ряд завдань: здійснювати вибір з двох-трьох предметів за формою, величиною і кольором; розрізняти мелодії; співати.Удосконалюється слухове сприйняття, перш за все фонематичний слух. До 3-х років діти сприймають все звуки рідної мови, але вимовляють їх з великими спотвореннями.

14. Діти легко заражаються емоційним станом однолітків. Однак в цей період починає розвиватися і довільність поведінки. У дітей з'являється почуття гордості і сорому, починають формуватися елементи самосвідомості, пов'язані з ідентифікацією за ім’ям та статевою.

Ранній вік завершується кризою трьох років, дитина усвідомлює себе як окрему людину, відмінну від дорослого, у неї формується образ Я.

15. Навички самообслуговування. Дітям цього віку дуже подобаэться грати кубіками, пірамідками, роздивлятися книжки з яскравими картинками. Вони вміють користуватися виделкою або ложкою, пити з чашки. Самостійно роздягатися і одягати прості речі (шапку, рукавиці, взуття без шнурків і зав'язок.)

16. Горщик. Малюки повинні розуміти, як і для чого використовується горщик. Але самостійно ним користуватися може лише мала частина дітей. Більшість дворічних малят при необхідності звертаються до батьків, показуючи своє бажання жестами або словами.

                     "ЗАКОН ЗАРАЖЕННЯ ЕМОЦІЯМИ".

Дитина залежить від стану мами, дорослого. Вона приєднується до головної, найбільш сильної емоції, яку поряд з нею переважає дорослий. І якщо у батьків сварка або конфлікт, дитина починає вести себе неспокійно або неадекватно - не тому, що її так хочеться, а просто тому, що вона не може інакше. Мехінізми психологічного захисту в цьому віці ще не працюють. І тому марно говорити малюкові "заспокойся", коли ви самі нервуєте. Він не може створити острівець спокою сам, а може тільки приєднатися до вашого острову спокою і впевненості.

Звичайні істерики: як з ними боротися?

У середньому раз в тиждень від малюка такого віку можна очікувати cльози. Нормою можна вважати істерики, що трапляються до 2-3 разів на тиждень, залежно від темпераменту і інтенсивності розвитку дитини. Але якщо істерики і сльози повторюються до 2-3 разів на день, то малюк або проходить критичний період розвитку, або переживає тривалий стрес.

Без роздратування і істерик обходяться у віці 2-3 років тільки майбутні флегматики.

ПРИЙОМ СТРИМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ОПОРУ

Ось досить типовий приклад: дитина не хоче, щоб вимикали мультики. Або не хоче йти з пісочниці і кричить.

1. Важливо не підключатися до емоції дитини - не починати говорити на підвищених тонах, кричати і сердитися.

2. Спокійним голосом на доступній мові пояснити дитині, що з нею відбувається: "Сашко, ти дуже засмучений, ти сердишся, ти не хочеш ... йти з прогулянки. Багатьом діткам, яким 2 роки, дуже не хочеться йти додому, коли час обідати. Але ... ". А далі ви перераховуєте власні аргументи, за якими додому йти обов'язково треба. Цей прийом моментального результату не дає, навпаки, крик і плач в перші хвилини після такого пояснення може тільки посилитися.

Але довготривалий, накопичувальний ефект дуже дійовий: з часом, коли пройде 2-6 тижнів від початку використання цього методу інтерпретації поведінки, ви помітите, що дитина починає прочитувати не тільки власну поведінку, але іноді і вашу: "Мама втомилася, мама хоче полежати ". Згодом дитина буде краще розуміти свій стан, а також почуття і бажання інших людей.

                                            за матеріалами інтернет-сайтів.