28.1.17

«Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі

гри, музики, фантазії, творчості. Без цього вона засушена квітка» 

Василь Сухомлинський.

Українська народна гра як засіб виховання патріотичних

почуттів дошкільників.

Що треба робити, щоб не пересихала цілюще джерело мудрості наших прабатьків? Як зробити так, щоб наші діти не змаліли духовно, щоб не виростали  без роду і племені, байдужими до рідної землі, до краю, до свого коріння, щоб вміли берегти кращі традиції минулого?

Тут ми, працівники дошкільних навчальних закладів, можемо внести свій вагомий вклад в патріотичне виховання підростаючого покоління і почати з самого зрозумілого для дітей – з гри, з народної гри, бо гра і діти – єдине ціле. Дітям гра вкрай необхідна, щоб засвоїти правила дорослого життя, відкрити в собі сили стати  собою. Народна гра – могутній вихователь, мудрий вчитель, природний супутник життя дитини, джерело радісних емоцій, криниця знань, естафета традицій поколінь. У ній яскраво виражаються спосіб життя людей, їхній побут, праця, бажання оволодіти мудрістю, красою, бути сильним, спритним, вольовим, уміти досягати мети. Софія Русова вважала за необхідне звернути увагу на народні ігри, опрацювати це багате джерело, організувати їх і створити з них могутній виховний засіб, вона  збирала й описувала народні ігри, щоб донести до майбутніх поколінь колорит звичаїв, оригінальність національного самовираження, своєрідність мови.

Українська народна гра є незаперечним доказом педагогічного таланту народу, його високої педагогічної майстерності. За допомогою народних ігор діти у ранньому віці опановують перші елементи грамоти, розвивають слух, завчають мелодику прекрасної української мови, вірші, скоромовки, заклички, лічилки. Українська народна  гра – це своєрідна школа рухів, етики і естетики, уміння приймати раптове й найдоцільніше рішення, це школа фізичного гарту, сили, витривалості, спритності, товариських, людських стосунків.

У народних  іграх діють характерні саме для України дикі та свійські тварини (вовк, лисиця, заєць, сова, ластівка, перепілка, журавель, коза, пес, кіт, кури), зустрічаються типові рослини (гарбуз, просо, жито, картопля, коноплі, мак, дуб, верба). У цих іграх відображено традиції українського побуту («Батько й діти», «Дід та баба»), традиційні заняття українського населення (рибальство – «Рибалки і риба», мисливство – «Бобер», тваринництво – «Гуси», «Вовк і коза», ковальство – «У коваля», землеробство – «Мак», «Занадився журавель»), наслідування трудових дій («Огірочки», «Шевчик»). Народні ігри проводяться відповідно до сезону і календарних свят: Великдень («Верба»), свято Івана Купала («Горюдуб»), Благовіщення («Перепілочка»), свято Стрітення («Горобейко»), Різдво («Калита»), свято першої борозни, першого снопа тощо. Веселі, жартівливі ігри, ігри-забавлянки, з використанням природного матеріалу (горіхи, жолуді), побутових речей (нитки, клаптики тканини, каблучки) вчать дітей розуміти гумор, жарт, виховують спритність, кмітливість, витримку.

Народні ігри можна класифікувати за такими групами: 

·                   дидактичні;

·                   рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом;

·                   рухливі хороводні ігри;

·                   ігри мовленнєвої спрямованості;

·                   обрядові та звичаєві ігри;

·                   ігри історичної спрямованості;

·                   ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу.

Дидактичні ігри - це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав'язливе, легко, захоплюють змістом так, що вона навіть не помічає  навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку. Наприклад, для найменших: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Сорока - ворона»; для старших: «Чорне та біле», «Фарби», «Краска», «Дід Макар», «Фанти», «Бірка», «Кури» та ін.

Значну групу становлять народні рухливі ігри з обмеженим мовленнєвим текстом. У них текст подається як лічилка, примовка, перегукування. Це ігри «Панас», «їду, їду», «Звідки ти?», «Жмурки», «Горю-дуб», «Котилася бочка...», «На чім стоїш?», «Іваночку, покинь схованочку», «Зайчик і Бурчик», «Бочечка», «Квочка», «Ірву, ірву горішечки» та ін.

Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані — слова, рухи — нескладні (ходіння по колу), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Перепілочка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін.

Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні та купальські ігри, калиту, веснянки.

Жодне з професійних мистецтв, жодний найдосконаліший технічний засіб не замінить дитині радості усного спілкування.

Народна система виховання змалечку спрямовувала дитину до працелюбності.

В народних iгpax зустрічаємо хороводи, iгри-танцi. Хоро, хорос — коло, що нагадує сонячний диск, е символом гармонії. Хороводи присвячували порам року, святам, важливим подіям у житті народу.

У хороводних іграх є текст - супровід до рухів, а рухи мають танцювальний характер, включають різні завдання для дівчаток та хлопчиків. Характерною особливістю народних рухливих ігор є використання художнього слова, малих жанрів українського фольклору – закличок, загадок, зговірок, лічилок, мирилок, промовок, приказок, прислів’їв.

Народна рухлива гра має нести радість дітям через забезпечення органічної потреби в рухах, емоційність, привабливість ігрового середовища, спільні дії дітей з дорослими.

Цікавий зміст, сюжет, емоційна насиченість, елементи змагань, гра у команді, виконання рухів у незвичних, часто комічних ситуаціях та зусилля, з ними пов’язані, викликають у дітей позитивні емоції, почуття свободи, покращують настрій, задовольняють потребу дитини в рухах, сприяють збагаченню рухового досвіду.

Інтерес до народних ігор не згасає. І нині педагоги дедалі частіше використовують цю скарбницю народної мудрості в роботі з вихованцями. Створені генієм народу, ігри віддзеркалюють своєрідність культури нації, сприяють розумінню національного образу світу. Вони є важливим засобом різнобічного розвитку дошкільнят, адже характерна особливість народних ігор – комплексний вплив на організм та особистість дитини. Такі ігри допомагають одночасно здійснювати фізичне, розумове, моральне, патріотичне, естетичне та трудове виховання дитини, розвивати її емоційну сферу, формувати національну свідомість, повагу до звичаїв та традицій рідного народу.

Залучення вихованців до народних ігор дає педагогові змогу уточнити уявлення дітей про навколишній світ, розширити їхній кругозір. Виконуючи різні ролі, імітуючи рухи тварин, птахів, малята практично застосовують здобуті знання про життя, поведінку, способи пересування цих істот.                            

                               Значення народних ігор.

Народні ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення.

Оздоровче: сприяють гармонійному росту організму дитини; формують правильну поставу; загартовують організм; підвищують працездатність; зміцнюють здоров’я. Дійсний оздоровчий ефект має проведення народних ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року.

Освітнє: формують рухові вміння та навички з бігу, стрибків, метання тощо; розвивають фізичні якості – швидкість, силу, спритність, гнучкість, витривалість; дають основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, історії рідного краю тощо.

Виховне: виховують моральні та вольові якості дітей; любов до рідного краю, звичаїв і традицій українського народу; любов до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.

І в кінці хочеться звернутися до слів Василя Скуратівського, знавця народознавства, який писав «…щоб священна духовність не замулювалась і не згасали її пульсуючі водограї, котрі повсякчас вгамовують духовну спрагу, приносять радість і здоров’я, мусимо бути ревними зберігачами кращих традицій, серед яких важливе місце посідають народні ігри».

Отже, ігри – невід’ємна складова життя дитини в сучасному дошкільному закладі, важливе джерело засвоєння загальнолюдських цінностей. Розвивальний потенціал забезпечується не тільки наявністю відповідних іграшок, а й особливою творчою аурою, яку має створювати дорослий.