10.10.17

Активізація рухової діяльності дошкільників

(методичні рекомендації)

   В сучасних умовах становлення соціального, економічного і політичного життя Української держави зміни відбуваються і у системі виховання підростаючого покоління. Основна увага приділяється розробці нових підходів у створенні більш досконалої системи навчання і виховання. Успіх перебудови всієї системи народної освіти значною мірою залежить від підвищення ефективності виховання дітей, особливо у дошкільному віці.

В Законі про розвиток освіти на Україні, Концепції загальноосвітньої школи і дошкільного виховання йдеться мова про фізичне виховання дітей, починаючи з дошкільного віку, основна його спрямованість – це успішний фізичний розвиток дітей, зміцнення Їх здоров'я, подолання гіподинамії, Формування рухових вмінь та навичок, розвиток фізичних якостей, виховання інтересу до різних видів рухової діяльності.

Фундаментальною основою виховання і навчання є турбота про здоров'я підростаючого покоління, тому в першу чергу перед вихователями стоїть завдання вибору найбільш оптимальних засобів виховання і навчання дітей дошкільного віку з метою покращення Їх фізичного розвитку.

Для того, щоб виховання було по-справжньому розвиваючим, необхідно активізувати діяльність дитини. Звичайно рухова активність є однією із необхідних умов фізичного розвитку дитини. Рухова активність дошкільника включає в себе обсяг різноманітних рухових дій, які виконуються ним протягом дня.

Однією з особливостей розвитку дитини-дошкільника є природна потреба в рухах, тобто, живий організм може розви­ватися лише в русі. Ще у ХVIП сторіччі російський лікар; М.М.Амбодік писав: "Недостаток  в телодвuженuu есть главная прuчuна медленного рожденuя младенческого тела, неподвuжное на одном месте пребыванuе всякому человеку, а особенно младенцам  великий вред наносит. Тело без двuжения подобно стоячей воде, которая плесневеет, портuтся u гниет" .

За результатами досліджень Вільчковського Е.С. встановлено норми оптимального рухового режиму за час перебування дітей в дитячому садку з урахуванням функціональних потреб дитячого організму та пори року: влітку 18-20, восени 15­-19, взимку 16,5-18 та навесні 16-17,5 тисяч кроків в день. Рухова активність дошкільників залежить від певної пори року. Потреба в руховій активності  у дітей усіх вікових груп зни­жується навесні та восени внаслідок непогоди. Тому, в ці пори року особливо важливо вихователю продумувати організаційні прийоми роботи з фізичного виховання (ранкова та гігієнічна гімнастика після денного сну, заняття з фізкультури, фізкультхвилинки і фізкультпаузи, пішохідні переходи, тощо). Фізіологічне  навантаження, якого завдають фізичні вправи на організм дітей, характеризується частотою серцевих скорочень (ЧСС). Досліджуючи чсс при виконанні різноманітних фізичних вправ, Телінчі В.Г. визначила рівні фізичного навантаження в залежності від чсс у дітей 5-7 років. Вправи, завдяки яким збільшується чсс за хвилину:

 - до 120-130 ударів - навантаження малої інтенсивності;  131-140 ударів - середньої інтенсивності;

 - 140-160 - субмаксимальні;

 - вище 160 - максимальні навантаження.

Активну рухову діяльність дітей дошкільного віку складають вправи середньої, субмаксимальної та максимальної інтенсивності. .

Механізація побуту, акселерація фізичного розвитку молодого покоління, зміни характеру і змісту всього процесу навчання, збільшення його напруженості - все це не може не відзначатися і на руховій активності дітей дошкільного віку тобто на її зниженні. Тому і виникає необхідність створення режиму підвищеної рухової активності дітей в дошкільних закладах.

Рухова активність в дитячому віці виступає як необхідна умова формування основних структур і функцій організму. Рухи в дошкільному віці - це один із постнатальних стимулів розвитку структур і функцій дитячого організму та розвитку резервних механізмів фізіологічних систем, що забезпечують надійність їх функціонування в різних умовах життя. Рухи, в значній мірі, впливають на розвиток стану здоров'я і працездатності дітей дошкільного віку, про що яскраво свідчать численні дослідження. У тренованому організмі підвищується опір негативному впливові зовнішнього середовища. При зниженій руховій активності м'язовий апарат, серцево-судинна та дихальна системи, працюють без достатнього навантаження, не отримують систематичного тренування і тому, навіть, на незначні фізичні зусилля, реагують перенапруженням, що, в свою чергу, може привести до стійких розладнань їх функцій.

Рухова активність дошкільників визначається не лише біологічною потребою, але і спрямованим педагогічним впливом на дітей, що здійснюється у даному напрямку. Потреба дитини в моторній діяльності може бути подавлена або, навпаки, стимульована руховим режимом, що є у дитячому садку. Рухова активність дошкільників має певний взаємозв'язок з їх фізичним розвитком. Діти з більш високою активністю і моторною рухливістю, у порівнянні з менш активними і енергійними, мають кращий фізичний розвиток, тобто, між вищезгаданими ознаками існує двосторонній зв'язок. Оптимальний рівень рухової активності сприятиме зміцненню здоров'я, покращенню психічного та фізичного розвитку дітей лише за умови планомірного та систематичного проведення роботи з фізичного виховання. Цілеспрямована педагогічна робота з фізичного виховання повинна бути направлена на зміцнення здоров'я дітей, на її повноцінний фізичний розвиток, на підвищення рівня сформованих у дітей рухових навичок та вмінь, на розвиток фізичних якостей.

Позитивний вплив на рухову підготовленість дітей-дошкільників має систематичне проведення занять фізичної культури та інших організаційних форм з фізичного виховання, забезпечення оптимальної самостійної рухової діяльності дітей. До числа важливих проблем педагогічної науки належать питання підвищення рухової активності дітей на заняттях з фізичної культури, створення ефективної системи засобів та методів, спрямованих на удосконалення розвитку рухової функції дітей дошкільного віку. Необхідність їх успішного вирішення обумовлена вихованням здорового, всебічно розвинутого підростаючого покоління, підготовкою його до творчої трудової діяльності.

Низька рухова активність дітей відзначається і на заняттях з фізичної культури, і протягом всього перебування дитини у дитячому садку, тобто спостерігається порушення загального рухового режиму дня, деякі фізичні заходи проводяться одноманітно або ж зовсім не проводяться.

Вирішення проблеми оптимізації рухової активності дітей

дошкільного віку пропонуємо здійснити за рахунок:

1) збільшення обсягу рухової діяльності дітей протягом дня

2) обов’язкового проведення занять з фізичної культури на повітрі

3) удосконалення методики проведення занять з фізичної культури дошкільників

4) підвищення рухової активності дітей на заняттях шляхом збільшення їх тривалості

5) активізації рухової діяльності дітей на прогулянках та в рухливих іграх

Звичайно, збільшення обсягу рухової активності повинні перш за все, забезпечувати організовані форми роботи з фізичного виховання. В умовах суспільного дошкільного виховання основною і найбільш доцільною формою навчально-виховної роботи є заняття з фізичної культури. На заняттях діти оволодівають знаннями, навичками та вміннями, що передбачені програмами навчання та виховання у дитячих садках. Вплив вихователя на заняттях здійснюється найбільш доцільно, систематично і планово. Проведення занять з фізичної культури дає можливість вивчати програмовий матеріал в певній послідовності, періодично повторювати вивчене, поступово ускладнювати матеріал і, таким чином, формувати систему міцних навичок та вмінь. Тому питання підвищення якості роботи з фізичного виховання дошкільників в першу чергу стосується  якості проведення занять з фізичної культури.

Загальноприйнятим положенням є те, що у процесі фізичного виховання дітей дошкільного віку провідна роль належить рухливій грі. Як один із основних засобів і методів фізичного виховання, рухлива гра сприяє ефективному вирішенню оздоровчих та навчально-виховних завдань.                                  

У розробці питань удосконалення методики фізичного виховання дітей дошкільного віку проблема рухливої гри як засобу всебічного виховання і розвитку дитини, була предметом досліджень багатьох наукових співробітників.        Доцільно використовувати у молодших групах - імітаційні ігри, у середній групі - складніші ігри з правилами і великим навантаженням, а у старшій групі - ігри змагального характеру.

З метою збільшення рухової активності доцільно навчати дітей молодшого дошкільного віку основним рухам у процесі проведення рухливих ігор. Рухливі  ігри можна розглядати як засіб розучування основних рухів з дітьми молодшого дошкільного віку.  Ігри імітаційного характеру сприяють активізації рухового режиму та готують дітей до оволодіння основними рухами (біг на носочках, підстрибування та ін.).

Крім рухливих ігор у руховому режимі доцільно широко запроваджувати ігрові вправи

Ігрова вправа має свої певні переваги  перед рухливою грою

* По-перше: ігрова вправа виконується кожною дитиною і виконання рухового завдання не пов'язане з діями інших дітей, на відміну від рухливої гри.

*  По-друге: в ігрових вправах вихователь домагається засвоєння того чи іншого руху усіма дітьми.

* По-третє: безперечна перевага ігрової вправи полягає ще й у тому, що в ній більш чітко виступають завдання прямого навчання і вона може використовуватися не лише на етапі закріплення і у удосконалення рухових навичок, але й на етапі розучування рухової дії. Використання ігрових образів допомагає концентрувати увагу на найбільш суттєвих сторонах певного руху; дитина, наслідуючи ігровий образ, більш свідомо сприймає рухи виконує їх виразніше. Необхідно також зазначити, що ігровий характер вправ має напругу, яка проявляється у процесі виконання рухів, сприяє більш старанному їх виконанню, приваблює дітей і виконувати(викликає у них позитивні емоції

Таким чином, застосування ігрових вправ у процесі навчання, роблять його більш привабливим, радісним, сприяють кращому засвоєнню учбового матеріалу, дозволяють послабити негативний вплив на проявлення вікових особливостей.