19.11.17

Формування валеологічних знань дітей дошкільного віку

Великий педагог В.Сухомлинський писав : «Я не боюся ще й ще раз повторити : турбота про здоров`я — це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності,бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд,розумовий розвиток,міцність знань, віра в свої сили …» Навчити дитину змалечку берегти своє здоров`я — завдяння батьків і педагогів. Дуже важливо з раннього дитинства сформувати валеологічний світогляд, мотивацію вести здоровий спосіб життя. Необхідно викликати у дітей прагнення зберігати і зміцнювати своє здоров`я, переконати у тому, що здоров`я кожного значною мірою залежить від способу його життя, сформувати поняття про те, що здоров`я – основа щастя людини.

 Дошкільники ще з раннього віку оволодівають певним обсягом стихійних знань про здоровя, їх цікавить власний організм, вони намагаються дослідити його на своєму рівні.

Малюки несподівано для себе роблять відкриття, наслідуючи дорослих, догядаючи власне тіло. Щоб дитина знала,що таке здоров`я, що впливає на нього, що для нього корисне, а що – шкідливе, як зберегти і зміцнити своє здоров`я і здоров`я інших людей, мають ретельно подбати дорослі . Головне – правильно дібрати інформацію для дітей: щоб вона була науково обгрунтованою, доступною для сприймання дошкільнятами, зорієнтована на формування в них практичних навичок дбайливого ставлення до свого здоров`я, спиратися на традиції українського народу щодо збереження та зміцнення здоров`я.

 Під час опанування дітьми інформації про основи здоров`я доцільним є застосування таких методів : наочних, словесних, практично-ігрових.

Необхідно практикувати і використання різноманітних форм роботи: розігрування ситуацій на валеологічну тему під час сюжетно-рольових ігор ; заняття, екскурсії, валеохвилинки тощо.

 Однак валеологічні знання лише тоді матимуть практичну цінність, коли будуть трансформовані у навички здорового способу життя, а цей процес відбуватиметься лише за умови активного використання дітьми отриманих знань у різних видах діяльності ( ігровій,предметно-практичній – зображувальній, театралізованій, дослідницькій, трудовій і повсякденній; спілкуванні й навчанні). Вся життєдіяльність дитини в дошкільному закладі повинна бути спрямована збереженню і зміцненню здоров’я. Основою є щоденні фізкультурні, музичні та інтегровані заняття, партнерська спільна діяльність вихователя і дитини протягом дня. Метою оздоровчої роботи є створення стійкої мотивації і потреби в збереженні свого власного здоров’я та здоров’я оточуючих. Формування у дітей елементарних знань про людський організм і дбайливе відношення до свого здоров’я є нашим основним завданням. Для цього треба дати дітям у доступній для них формі елементарні знання і практично закріпити свої знання. На початку діти засвоюють назви частин тіла тварин і їх призначення через загадки про тварин, розглядання картинок, читання казок. З дітьми треба грати в настільно-друковані ігри «Збери картинку», «Чий хвіст?», «Чий ніс?» І т.д. При знайомстві з частинами тіла треба  намагатися підвести дітей до розуміння того, що люди повинні піклуватися про своє тіло. Кожне заняття практично закріплюеться  в повсякденному житті дітей, режимних моментах, наприклад при одяганні на вулицю: «Краще зав’язуйте шапочки, щоб вашим ушкам було тепло». Аналогічно руки, ноги і т. п. Добре допомагають в роботі прислів’я та приказки, діти самі повторюють їх: «Бережи ніс у великий мороз».

Всі заняття, бесіди намагатися проводити в ігровій формі,щоб  діти багато малювали, намагалися відображати всі частини тіла людини, ліпили тварин і людей.

Особливо добре закріплюються отримані знання коригуючої гімнастики після сну, яку треба проводитио щодня. Діти робять масаж і самомасаж, де закріплювали назви частин тіла. Наприклад: руки (права, ліва), плече, передпліччя, кисті рук, пальці, голова, брови, ніс, підборіддя, лоб, потилиця і т.д. Робити вправи на дихання, особливо діти люблять дмути мильні бульбашки.

Дітям дуже подобаються пальчикові ігри. Використовуючи різні пальчикові ігри в роботі, діти легко запам’ятовують назви пальців.

Проводити масаж стопи і ходьбу босоніж по килимку здоров`я (чередуючи м`яку та тверду поверхні), по масажному килимку і щоденні ванни для ніг. Коригуюча гімнастика і загартовуючі процедури дають низьку захворюваність.

Оздоровчі заняття, бесіди допомогли мені в рішенні безлічі завдань, таких як:

 • збереження і зміцнення здоров’я;

 • розвиток сенсорних і моторних функцій;

 • формування потреби в руховій активності;

 • профілактика простудних захворювань;

 • придбання навику правильного дихання;

 • прищеплення навичок елементарного самомасажу;

 • розвиток інтелектуальних функцій (мислення, пам’яті, уяви, сприйняття, орієнтації в просторі);

 • отримали елементарні знання про будову свого організму і отримали необхідні навички догляду за своїм тілом.

 Одним з обов’язкових умов валеологічного виховання є валеологічна культура сім’ї.

Її збагачення і становлення здійснюється  за допомогою наступних форм взаємодії з батьками:

 — індивідуальне консультування батьків, ;

 — випуск стінгазети «Ростити дітей здоровими»;

 — консультації та бесіди з батьками про валеологічних профілактичних умінь та навичок «Здоров`я дитини в садку і в родині»;

 — батьківські збори «Ваша безпека в ваших руках».

 Процес виховання валеологічної культури забезпечується активністю і самостійністю самої дитини, тому треба підтримувала цю активність, створюючи умови для виникнення інтересу до вирішення завдань валеологічної змісту та успішності її рішення. Завдяки цьому, у малят закріпляться початкові навички догляду за власним тілом; правильно мити руки, користуватися рушником; проявляють інтерес до ранкової гімнастики та занять з фізкультури; навчаються елементарних прийомів загартування, точкового масажу, а саме головне – стануть менше хворіти.

 Самомасаж

 Устаткування: масажні маленькі м’ячі для активізації крапок організму; масажні килимки; малюнки й таблиці по крапковому самомасажу; гімнастичні м’ячі.

 Масаж тіла

 Ціль: учити дітей навичкам самомасажу; розвивати навички колективної роботи; закріплювати знання частин тіла; вправляти в умінні розігрівати своє тіло.

 1. Розігріваючий масаж.

 Погладжування. Діти сидять на килимку по-турецкі. На початку заняття розігрівають долоньки, потираючи їх одну об одну, потім м’якими рухами погладжують шию від шийних хребців до гортані (6-8 разів). У перерві між погладжуваннями — повільне повертання голови праворуч, ліворуч далі діти погладжують руки від кисті до плеча. Супроводжують дії словами: «Від кисті до плеча». Потім також по черзі погладжують ноги, супроводжуючи дії словами: «Від стопи до стегна».

 Розтирання й поплескування. Розтирання діти починають із шиї, потім руки й ноги, гомілки, стегна. Поплескування діти роблять із рук. Необхідно звернути увагу дітей, що поплескування м’яких тканин рук і ніг повинне бути дотичним. На заключному етапі діти встають на стопи й розігрівають їх, по черзі потираючи об килим.

 2. Парний масаж.

 Пропонується дітям вибрати собі пару й положення для виконання масажу. Можна використати гімнастичні м’ячі (одна дитина лежить на м’ячі, інший, стоячи, робить йому масаж). Можна вибрати положення лежачи на підлозі (одна дитина лежить, іншої робить масаж, сидячи верхи або поруч на колінах).

 Опис масажу:

 — розігрівання своїх долоньок;

 — погладжування (від плеча до попереку);

 — розтирання (поперемінно долоньками, ялинкою);

 — погладжування;

 — ігровий масаж («Курочка поклювала», «Гусаки поскубли»);

 — погладжування;

 — ігрова вправа з вокалізацією на видиху (звук «а») «Слон пройшов». М’якою стороною кулачка діти постукують по спині товариша. Від плечей до середини спини й назад до плечей. Лежача дитина вимовляє на видиху «а»;

 — погладжування.

 Потім діти міняються місцями, і масаж триває з іншими малятами. Оцінка виконання завдання дається по стані шкірного покриву.

 Крапковий масаж рук і тіла

 Щоденний самомасаж і взаємомасаж (масаж товаришеві) рук і тіла після денного сну.