31.10.18

Казка про жабу

За залитому сонцем лузі бігала Дівчинка. На ній було біле мереживне платтячко, на кучериках рожеві бантики, а в руках вона тримала сачок, щоб ловити метеликів. Їй було весело і хороше. І тут, на великому зеленому листі лопуха, вона побачила величезну Жабу, покриту бородавками.

– Яка огидна жаба, – з відразою сказала Дівчинка.

– Кхе-кхе, – прокашлялась Жаба. – А ти в курсі, що я зачарований принц?

– Не може бути, – недовірливо сказала Дівчинка.

– Так, так, це правда, – підтвердила Жаба. – Зла відьма зачарувала мене і моє величезне Королівство. Я молодий, прекрасний і багатий. Якщо ти знімеш з мене чари, я одружуся з тобою і ми будемо жити довго і щасливо. Я буду носити тебе на руках і кожен день дарувати квіти.

– А як зняти чари? – запитала Дівчинка.

– Це не просто, адже зла відьма зробила складне закляття. Ти повинна взяти мене додому, щоб я спав у твоєму м‘якому ліжку і цілувати мене щодня. Годувати з ложечки і виносити погуляти. І тоді все станеться. Одного ранку ти побачиш поруч не жахливу жабу, а красивого принца. А життя твоє стане щасливим і безтурботним.

16.09.17

Мудра притча про те, як реагувати на заздрість, злість і образи навколишніх

Жив-був старий мудрий самурай. У нього була група учнів і він навчав їх мудрості та бойового ремеслу. Одного разу під час занять до нього зайшов молодий воїн, що прославився своєю нечемністю і жорстокістю.

Його улюбленою тактикою був прийом провокації: він ображав противника, той виходив з себе, брав виклик, але в люті здійснював одну помилку за іншою і програвав бій.

Так сталося і цього разу: воїн вигукнув кілька образ і став спостерігати за реакцією самурая. Але той незворушно продовжував вести заняття. Так повторювалося кілька разів. Коли самурай ніяк не відреагував і в третій раз, боєць в роздратуванні пішов геть.

Учні уважно і з цікавістю спостерігали за процесом. Потім один з них не витримав:

– Учителю, навіщо ви терпіли його нападки? Потрібно було викликати його на бій!

Мудрий самурай відповів:– Коли вам приносять подарунок і ви не приймаєте його, кому він належить?– Своєму колишньому хазяїну, – відповіли учні.– Те ж стосується заздрості, ненависті і образ. До тих пір, поки ти не приймеш їх, вони належать тому, хто їх приніс.

5.08.17

             Притча: різниця між розумною людиною і дурнем

Якось Учень прийшов до Вчителя і запитав: Вчителю, чим розумна людина відрізняється від дурної? Був тихий сонячний ранок, Вчитель пив зелений чай і думав про суть вічності. Але задля Учня він відставив недопитий чай, призупинив свої роздуми, піднявся і повів Учня за собою. Вчитель привів юнака до гори. До того схилу, де нещодавно стався невеликий обвал, і біля підніжжя гори лежало каміння різного розміру.

Вчитель сказав Учневі, щоб той відніс усі камінці на вершину гори. Каміння було багато, і Учень тягав його цілий день, а Вчитель сидів у затінку дерева і читав працю великого філософа Та Ну.

Учень дуже втомився, але до заходу сонця він все ж таки переносив усе каміння. Він підійшов до Вчителя, сповнений гордості за виконану роботу, і запитав:

– Вчителю, тепер я можу почути відповідь на своє питання?

– Ні, – похитав головою Вчитель, – ти ще не готовий.

– А навіщо було тагяти усе це каміння?, – зарепетував Учень.

– Ось, – підняв вказівний палець Вчитель, – Розумна людина задала б це питання до того, як почати його носити.

Джерело: elims.org.ua

18.02.17

Здавна на землі люди цінують праведне життя — чесне, щире, відкрите. Зло, як відомо, породжує тільки зло. А от добро помножує добро. І найперші зернята добра сіються в душі дитини саме в колі рідної сім'ї. Мати й батько, бабуся і дідусь, сестри і брати — найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.

Притча «Три хлібини»

Один ще не зовсім старий чоловік щодня купував у магазині три хлібини.

-Скажіть, добродію, навіщо ви щодня берете три хлібини? У вас сім'я дуже велика? — з цікавістю запитав продавець.

-І так, і ні,— відповів чоловік.— Розумієте, одна хлібина щодня потрібна нам, другу позичаю, а третьою виплачую свій борг.

-Цього я не можу зрозуміти, покрутив головою продавець. — Не може бути, щоб людина одночасно позичала комусь і виплачувала свій борг!

-А розуміти тут нічого! — сказав чоловік.— Одну хлібину ми самі з'їдаємо, другу дітям даємо в борг, позичаємо, а третю своїм батькам віддаємо: свій борг сплачуємо.

10.12.16

Легенда про Святого Миколая

Нічого не бракувало малому Миколі – ні одежі, ні смачної їжі. Та він був сирота, мама померла рано, за нею тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Жили вони в глиняних хатках, спати вкладалися без вечері. Миколай їх жалів, але не знав, як їм допомогти.

Був у Миколи старий вчитель. Одного разу вони читали святе Письмо: «Коли ти робиш добро, то нехай твоє правиця не знає, що робить лівиця..."

10.11.16

                      Притча про Життя.....добровільне жертвопринесення...

- Тут займають чергу на жертвопринесення? - Тут, тут! За мною будете. Я 852, ви - 853. - Ой, мамочки ... Це коли ж черга дійде? - Не турбуйтеся, тут швидко. Ви в ім'я чого жертву приносите? - Я - в ім'я любові. А ви? - А я - в ім'я дітей. Діти - це моє все! - А ви що в якості жертви принесли? - Своє особисте життя. Аби діти були здорові і щасливі. Все, все віддаю їм. Заміж кликав хороший мужчина - не пішла. Як я їм вітчима в будинок приведу? Роботу улюблену кинула, бо їздити далеко. Влаштувалася нянькою в дитячий садок, щоб були  під наглядом, доглянуті, нагодовані. Все, все дітям! Собі - нічого. - Ой, я вас так розумію. А я хочу пожертвувати відносинами ... Розумієте, у мене з чоловіком давно вже нічого не залишилося ... У нього вже інша жінка. У мене начебто теж чоловік з'явився, але ... Ось якби чоловік першим пішов! Але він до неї не йде! Плаче ... Каже, що звик до мене ... А мені його шкода! Плаче ж! Так і живемо ... Відкриваються двері, лунає голос:

30.10.16

Притча про виконання бажань

На задвірках Всесвіту знаходився один магазинчик.

Вивіски на ньому давно вже не було - її колись забрав буревій, а нову господар не став прибивати, тому що кожен місцевий житель і так знав, що магазин продає бажання. Асортимент магазину був величезний, тут можна було купити практично все: величезні яхти, квартири, заміжжя, пост віце-президента корпорації, гроші, дітей, улюблену роботу, гарну фігуру, перемогу в конкурсі, великі машини, владу, успіх і багато-багато іншого . Не продавалися тільки життя і смерть - цим займався головний офіс, який знаходився в іншій Галактиці.

23.10.16

Кожна проблема - це камінь, який життя кидає в нас, але ступаючи по цих каменях, ми можемо перейти бурхливий потік.

Притча про колодязь

Одного разу віслюк впав в колодязь і став голосно кричати, закликаючи на допомогу. На його крики прибіг господар віслюка і розвів руками - адже витягнути його з колодязя було неможливо.

Одна старенька весь час плакала. Її старша дочка вийшла заміж за торговця парасолями, а молодша - за торговця локшиною. Коли старенька бачила, що погода гарна і день буде сонячним, вона плакала і думала: «Жахливо! Погода така хороша, у моєї доньки в крамниці ніхто не купить парасольку від дощу! Як же бути? Якщо погода була погана і йшов дощ, вона знову плакала, на цей раз через молодшу доньку: «Якщо локшина не висохне , молодша дочка не продасть її. Що ж робити?"

Одного разу до старої, але дуже шанованої людини прийшов юнак і попросив дозволу займатися у нього.
- Навіщо тобі це? – запитав старець.
- Хочу стати сильним і непереможним.
- Тоді стань ним! Будь добрий з усіма, ввічливий і уважний. Доброта і ввічливість подарують тобі повагу інших. Твій дух стане чистим і добрим, а значить, сильним. Уважність допоможе тобі помічати найтонші зміни. Ти отримаєш можливість знайти вірний шлях, щоб уникнути конфлікту, а значить, виграти поєдинок, не вступаючи до нього. Якщо ж ти навчишся запобігати конфліктам, то станеш непереможним.
- Чому?
- Тому що тобі ні з ким буде битися.
Юнак пішов. Минуло чимало часу, перш ніж хлопець знову прийшов до мудреця.
- Що тобі потрібно? – Запитав старий.
- Я прийшов поцікавитися вашим здоров’ям і дізнатися, чи не потребуєте ви допомоги…
Старий усміхнувся:
- Що ти там хотів? Стати сильним і непереможним?. Добре, я навчу тебе цьому.

Щастя і Кохання

    - Куди йде кохання? - запитало маленьке Щастя у свого батька.

    - Воно вмирає, - відповів батько. Люди, синку, не бережуть те, що мають. Просто не уміють кохати!
    Маленьке Щастя задумалося: "Ось виросту великим і стану допомагати людям!"
    Йшли роки. Щастя підросло і стало великим. Воно пам'ятало про свою обіцянку і щодуху прагнуло допомагати людям, але люди його не чули. І поступово Щастя з великого стало перетворюватися на маленьке і чахле. Дуже воно злякалося, якби зовсім не зникнути, і відправилося в далеку дорогу, аби знайти ліки від своєї недуги.
    Довго чи коротко йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своїй дорозі, лише стало йому зовсім погано. І зупинилося воно відпочити. Вибрало розлоге дерево і прилягло. Лише задрімало, як почуло кроки, що наближаються.
    Розплющило очі і бачить: йде по лісу старець весь в лахмітті, босий і з палицею. Кинулося Щастя до нього:
    - Сідайте. Ви, мабуть, втомилися. Вам потрібно відпочити і підкріпитися.
    У старого підкосилися ноги, і він буквально звалився на траву. Трохи відпочивши, мандрівник повідав Щастю свою історію:
    - Образливо, коли тебе вважають таким старим, а я  ще молодий, і зовуть мене Кохання!
    - Так це ви Кохання?! - здивувалося Щастя. Але мені говорили, що Кохання це найпрекрасніше з того, що є на світі!
     Кохання уважно поглянуло на нього і запитало:
    - А тебе як звуть?
    - Щастя.
    - От як? Мені теж говорили, що Щастя має бути прекрасним. І з цими словами воно  дістало зі свого лахміття дзеркало.
      Щастя, поглянувши на своє віддзеркалення, голосно заплакало. Кохання  підсіло до нього і ніжно обійняло рукою.
    - Що ж з нами зробили ці злі люди і доля? - схлипувало Щастя.
    - Нічого, - говорило Кохання, - Якщо ми будемо разом і станемо піклуватися одне про одного, то швидко станемо молодими і прекрасними.
    І ось під тим розлогим деревом Кохання  і Щастя уклали свій союз ніколи не розлучатися. З тих пір, якщо з чийогось життя йде  Кохання, разом з ним йде  і Щастя, порізно їх не буває. А люди до цих пір зрозуміти цього не можуть.

 Що таке Любов?

    Учень звернувся до вчителя з питанням:

    — Що таке любов?

    — Уяви собі воду. Морська стихія може бути тихою, мов дзеркало, що пестить око, відображає сонячне проміння, народжуючи грайливі відблиски. Може бути і бурхливою смертю, що топить кораблі, змиваючи з лиця землі маленькі села і великі міста. Може впасти з небес і відродити пустелю, а може згубити все живе на багато миль навколо жорстоким потопом. Може виявитися тією краплею вологи, здатною зберегти життя в пустелі, а може виявитися останньою краплею терпіння.

    Все це і є любов.

 Колись у давнину росли в одному лісі два дерева. Коли краплі дощу падали на листя, або вода омивала коріння першому дереву, воно вбирало в себе зовсім небагато і говорило: - Якщо я візьму більше, що залишиться іншим?

У одного султана було чотири дружини. Найбільше він любив свою четверту дружину - наймолодшу і ласкаву. Султан дарував їй багато одягу, коштовності, пестив її і плекав. І вона була весела і радувала його.

Він любив і свою третю дружину - виняткову красуню. Вирушаючи в інші країни, він завжди брав її з собою, щоб всі бачили її красу, і завжди боявся, що одного разу вона залишить його і втече до когось іншого.