День хустки

 

Сьогодні хустка — доволі популярний предмет у гардеробі сучасної жінки, але вже скоріш як яскравий і модний аксесуар. То може, повернемось до витоків, до забутої жіночої містики? А може, і у вас є старенька бабусина хустка, яка зберігає тепло й затишок, але ви не знаєте, яким скарбом володієте...

Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це невід’ємна частина української культурної спадщини. Споконвіку на українських землях хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління.

Хустки супроводжували людину впродовж усього життя. Їх традиційно використовували, коли народжувалася дитина, а потім на хрестинах. Юнаків на проводах в армію матері обов’язково перев’язували хустками. Вважалося, що ця хустка збереже від усіх негараздів. Коли до дівчини приходили свататися, то вона мала винести судженому хустку на знак згоди, що виходить заміж по любові. На весіллі і донині збереглася традиція три рази покривати цим головним убором наречену, що означає її перехід у статус заміжньої жінки.

У давні ж часи жінки мали хустки, як то кажуть, на всі випадки життя: були святкові хустки, в яких йшли до церкви, і були буденні, в яких працювали у полі чи по господарству. Казали, що коли хустка виглядала багато, то, відповідно, за- можною була і родина. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, а вдови – лише чорні. Хустки також мали різний розмір: маленькі були більш повсякденними, великі одягалися на голову, а на грудях закручувались, щоб було тепло. Наприклад, якщо жінка несла маленьку дитину, то закутувала і її, і себе. Раніше хустки були прикрашені геометричними фігурами, в основному білого кольору, їх вишивали вручну сріблом чи золотом. З XVIII сторіччя з’явилися хустки з квітковими орнаментами. Ці візерунки, що збереглися і понині, пішли від південних слов’ян, турків і персів.

Якими ж були хустки в давнину?  Хустки були білого кольору, в цьому полягає національний характер української хустки. Крім білих хусток буковинки покривали голову і білим рушником. Він служив для урочистих подій. Ткали його з тонких ниток, переплітаючи з білою шовковою ниткою. В залежності від товщини ниток і кількості шовку на рушнику свідчило про достаток сім’ї. Молоді жінки прикрашали рушники віночком з чорнобривців. Колись хустки в Україні вишивалися шовком, то найбільше вживали червоні, сині, зелені, жовті та рожеві нитки. Найпоширенішими на Буковині  були хустки (турпани) з червоним та зеленим полем, на якому розкинені різні квіти. Ними покривали голову молодій газдині, залишаючи відкритим чоло. Один із кінців турпана випускали наперед, щоб похвалитися його красою. Зрідка траплявся і чорний колір. Сині нитки ніколи не вживалися окремо. Орнамент на хустках був переважно геометричний, а у 18-ому столітті увійшов у моду рослинний орнамент – квіти рожі, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів: півників, голубів…

Хустка здавна відігравала якусь магічну роль, вона була оберегом. Тому вона була невід"ємним атрибутом на весільному обряді. У молодого при боці була припоясана хустинка, обов'язкового червона. Хустка, якою мати водила молодих до хати і виводила із хати під час весілля, мусила бути світлою і ясною - таким буде і життя молодих. Коли молодий приходить до молодої він приносить весільну хустку (турпан). Ним молодий пов’язував молоду через плече. З цим турпаном молода не повинна розлучатися протягом всього весілля. А коли наступав час покриття молодий віддавав цей турпан братові молодої, або старшому дружбі. Ним покривають молоду. Після цього мати знімає з молодої вельон (фату) і цією хусткою її підв'язує. До нині зберігся звичай „покривання" молоду хусткою. Це означало, що вона ніколи вже на вечорниці, до дівчат, не піде, бо вона стає заміжньою жінкою, господинею в домі. Все весілля молоді повинні руки покривати хустинками. Вони не мають права вітатися відкритими руками, щоб ніяке зло не торкалося їхньої сім’ї. Ці хустинки в кінці весілля зав’язувалися одна з одною і з весільним одягом клалося в скриню і зберігалося як оберіг сім’ї.

В українців за часів козаччини існував звичай: кожна дівчина дарувала вишиту хустку своєму нареченому. Хустина символізувала вірне кохання.

 з матеріалів сайту: http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2017/06/blog-post_14.html 

Корисні мультики.

Проблема безпеки дитини, її уміння захистити себе в навколишньому середовищі була і залишається актуальним питанням у системі виховання. Ознайомитися із правилами безпечної поведінки під час різних природних явищ допоможе мультфільм.

Стихійне лихо

Стихійне лихо - це надзвичайне природне явище, що діє з великою силою і завдає значної шкоди району, в якому відбувається. До стихійних лих відносять:

повені, землетруси, шквали, зсуви, урагани. (мутьтик )

Про загрозу повені (затоплення) населення оповіщається завчасно.

У випадку повені необхідно:

• швидко збирати документи, коштовності, ліки та необхідні речі;

• надати необхідну допомогу маленьким дітям, інвалідам та людям похилого віку, які підлягають евакуації в першу чергу;

• перед виходом з будинку вимкнути електрику та перекрити газ, загасити вогонь у грубах, печах, закрити вікна та двері;

• до прибуття допомоги залишатися на верхніх поверхах, дахах, деревах, сигналізуючи рятівникам, щоб вони мали можливість швидко Вас знайти.

ПРО ВЕЛИКДЕНЬ

Великдень - одне з найбільших й найшанованіших після Різдва християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. Звичай пекти паски та фарбувати яйця виник також дуже давно. Як і Різдво, Великдень — родинне свято, на нього збиралася вся родина.

Після святкового сніданку діти носили старшим родичам гостинці і отримували за це ласощі та писанки, якими потім гралися.

 До свята готуються заздалегідь — печуть паски, роблять крашанки й писанки. Жовті, червоні, жовтогарячі кружальця, багатокутні зірки на писанці — зображення Сонця. Хвилі означають воду. Ще зображують листя — дубове або вишневе. Малюють півників, козликів, пташок, рибок, метеликів, бджілок.

Що ми знаємо про писанки

Писанки й фарбовані яйця (крашанки) пов'язані з дійством освячення паски під час найголовнішого свята — Великодня. Звідси і їхня назва — великодні яйця.

 У давнину яйця розписували писанкарки, рідше — писанкарі, які здебільшого були й знахарями, а були серед них і справжні цілителі, їх ще називали земними богами. У минулому писанки правили за своєрідні амулети, обереги від усякого лиха та хвороб.А узори, виведені на них, мали символічне значення, були магічними. Цікаво, що майже весь рослинний орнамент на українських писанках пов'язаний із рослинами, відомими своїми лікувальними якостями. ...Дуже поширені писанки із зображенням весни. Символізують весну різноманітні квіти, гілки дерев, гірські рослини, гірлянди, віночки, букети.
 Великодні ідеї ТУТ

18.05.19

ЯК ПРАВИЛЬНО ОРГАНІЗУВАТИ СВОЇ СПРАВИ

Коли ми складаємо списки справ на тиждень, місяць чи рік, здається, що проблем з його виконанням не виникне. Але в більшості 40—50% від цих справ лишається на останній день чи місяць.

Записуйте свої плани та мрії

Випишіть в блокнот чи текстовий файл все, що плануєте сьогодні зробити. Звільніть свій мозок від потреби пам'ятати всі: "не забути подзвонити", "купити" або "відповісти на лист". Складайте план дня з вечора і викреслюйте пункти у міру їхнього виконання. Чим більше пунктів накреслите, тим приємніше й вмотивованіше себе почуватимете. Наприкінці дня проаналізуйте, що встигли, а що — ні. Та чому так вийшло? Такий аналіз допоможе уникнути помилок у майбутньому. Адже грамотне планування займає близько 5% вашого робочого часу, але при цьому може зекономити до 30% під час виконання задач.

18.05.19

ЯКОГО КОЛЬОРУ ТВОЄ ІМ'Я?

А ви знали, що всі імена можна розділити за кольорами на дві групи? Перша — основні кольори (наприклад, червоний, жовтий), а друга — змішані кольори (наприклад, зелений).

Так, люди, які належать до другої групи, багатогранні і часом суперечливі. Ми розповімо вам детальніше про ваш кольорі, спираючись на імена:

1. Жовтий

Жіночі імена: Ганна, Валентина, Віра, Вероніка, Діана, Лариса, Меліса, Надія, Неля.

Чоловічі імена: Андрій, Архип, Антон, Вадим, Віктор, Владислав, Денис, Омелян, Орест, Рафаель, Роберт, Серафим, Устим, Федір, Федосій, Віталій, Арсен.

Найчастіше це доброзичливі, відкриті, волелюбні люди, які завжди готові прийти на допомогу. До грішків "жовтих" можна віднести бажання попліткувати, тому що їм дійсно подобається обговорювати все і всіх. Також деколи люди з цієї групи швидко впадають в тугу, але все це можна виправити.

28.04.19

 ПРО ВЕЛИКДЕНЬ ДЛЯ ДОШКІЛЬНИКІВ!

Великдень - одне з найбільших й найшанованіших після Різдва християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. У давнину Великдень вважався святом бога Сонця Ярила. Звичай пекти паски та фарбувати яйця виник також дуже давно.

ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ "ВЕЛИКДЕНЬ"

            Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва "Великдень" ("Великий День") з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що "Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа - дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів..."

            Згідно іншої легенди, свято Великодня народилося сім тисяч років тому, ще за часів дохристиянства, і було пов'язане з язичницькими культами. Ось як її переповідають...

            Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. І Зібрались вони якось на полювання. Вийшли в степи неозорі, а жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвенить. Вражено зупинився Яр і мовив:

 — Не хочу я, братове, турів полювати, молодих биків стрілами поціляти, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном, та зібрати врожай, та хліба напекти людям на здоров'я.

 Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо.

 І гукнув старший брат Тур:

 — Се моє!

 Хотів схопити плуга — аж він полум'ям зайнявся. Відсахнувся в страхові Тур.

 — Се моє! — прокричав середульший брат. Але і йому сахнуло полум'я в лице.

 — Ні, братове, се моє, — всміхаючись, мовив Яр.

 Він підійшов і взяв золоте ярмо, накинув на пару волів, що паслися поблизу, запріг їх у плуга золотого і проорав першу в світі борозну. А потім — другу, й десяту, і соту. Засіяв поле полтвою — пшеницею дикою, і зросла вона буйним колосом. Зібрав урожай Яр, і борошна намолов, і спік першу хлібину, і другу, й десяту, і соту. І людей частував. І навчив їх орати, сіяти й хліб ростити. За все те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. І став Яр — Ярилом, богом весняних робіт і родючості. І спускався він на землю в той весняний день, коли можна було засівати землю зерном. І то був ВЕЛИКДЕНЬ. Тобто Великий День хлібороба.

28.11.18

ЯК ПРИПИНИТИ ДЕГРАДУВАТИ: 13 СПОСОБІВ

Старінню піддається не тільки наше тіло, а й мозок. На жаль, зберегти пам'ять, ясний розум та інтелект в похилому віці вдається далеко не всім. Навіть у дорослої здорової людини проявляється природне погіршення когнітивних функцій. Проте нейрофізіологи впевнені, якщо правильно харчуватися, вести активний спосіб життя і присвячувати час певним заняттям, які розвивають мозок, у старості ви будете розумнішими за всіх!

Ось 13 найбільш цікавих і корисних хобі для розвитку мозку. Виберіть одне або кілька і присвячуйте їм хоча б півгодини на день!

1. Медитація

Медитація допомагає знизити рівень стресу, тиск крові, зміцнити імунну систему і поліпшити здатність концентруватися. Всього 10 хвилин повної релаксації повернуть вам чудовий настрій і допоможуть мозку працювати краще.

6.07.18

Івана Купала

Як відомо в Україні, щорічно 7 липня святкують Івана Купала.

Свято - народне, за церковним календарем не перехіднемі відзначається завжди в один і той же день - 7 липня. Витоки свята Івана Купала бере з язичницької культури. Святкування традиційно супроводжується веселими обрядами. Варто зазначити, що у свята безліч назв: Купала, Колосок, Крес', Купали, Солнцекрес, Іван-травник, День Яна, Свято Роси і ряд інших менш поширених в народі назв.

Язичники свято пов'язували з літнім сонцестоянням, але як він з'явився історикам з'ясувати не вдалося.

У християнській культурі свято ототожнювали з днем ​​Іоанна Хрестителя і хрещенням.

Традиції та обряди на Купала

Більшість обрядів проводяться в Купальську ніч з 6 на 7 липня, в цьому році виходить з п'ятниці на суботу, вони збереглися ще з язичницьких часів. В давнину вважали, що це "час сили", коли будь-які дії стають магічними. В "помічники" брали: воду, вогонь і трави.

Наші предки вірили, що починаючи від Іванова дня і по Ільїн день (2 серпня) всі водойми залишає нечисть, а значить можна безбоязно купатися.

Сучасні ж люди і зараз впевнені, що в Купальську ніч вода стає цілющою, допомагає очиститися, заповнює життєві сили організму. Коли можливості скупатися в річці немає, можна сходити в лазню і попаритися купальським віником. Його потім не використовують протягом року.

У ніч на це свято прийнято палити великі багаття на берегах водойм. Навколо них водили хороводи, співали пісні і танцювали. Традиційна розвага - перестрибування через багаття. Чим вище стрибнеш, не зачіпаючи полум'я, тим щасливіше будеш. Ще однією розвагою було підпалювання круглих предметів домашнього побуту: коліс від возів або дерев'яних бочок. Вони символізували сонцеворот. Їх одягали на довгі палиці-піки або спускали з гори. За повір'ям, у купальських вогнищах необхідно спалити одяг, знятий з хворих дітей, щоб хвороби до них більш "не приставали" і настало одужання. Також всю худобу треба провести між багаттями, щоб вона не хворіла.

До світанку проводять збір трав і квітів, які потім сушать і використовують при певній необхідності. "Головна" квітка дня - папороть. Вона нібито ненадовго розпускається тільки раз на рік в ніч на Купала і той, хто її знайде - зможе відшукати скарб і розбагатіти. А ось так пройшло свято в нашому садочку. СЮДИ

24.09.17

Люди часто плутають свято День вчителя і День вихователя, а коли дізнаються, що це різні свята, задають собі питання: якого числа день вихователя в Україні , і яка його історія.

День вихователя - загальнодержавне свято, яке проводиться 27 вересня. Свято встановлене на честь зведення першого дитячого садка. Відкритий він був Софією Люгібель - дружиною петербурзького професора. Її старання в 1863 році 27 вересня привели до створення першого дошкільного закладу.

3.06.17

Свято Святої Трійці

Цей день пов’язаний із безліччю повір’їв і традицій. Існує також ряд занять, які категорично заборонені.

 На Трійцю не рекомендують призначати весілля. Оскільки в подальшому новостворену сім’ю не чекало нічого хорошого. На Трійцю краще тільки свататися і говорити про весілля. А якщо молоді вирішать піти під вінець на Покрову, то їх спільне життя буде довгим і щасливим.

У цей день категорично заборонялося шити, пекти і працювати на городі. Свято Трійці збігається з закінченням тяжкої праці і підготовкою до збирання нового врожаю.

Землю в цей день називають іменинницею, вважаючи, що вона святкує свій день народження. Адже саме на початку літа розпускається зелень і квіти. Тому основна заборона в цей день пов’язана саме із землею. На Трійцю в жодному разі не можна проводити ніякі земельні роботи.

Також слід обережно поводитися з деревами. Тому на Трійцю не можна рубати і пиляти, ламати гілля, колоти дрова. Тих же, хто зважитиметься порушити заборони, чекають напасті.

Радять остерігатися і водойм на Трійцю. Забороняється купатися у відкритих водоймах, бо русалки заберуть до себе. Ймовірно, так предки намагалися убезпечити своїх дітей і не пустити їх купатися в холодну воду.

17.05.17

10 ЦІКАВИНОК ПРО УКРАЇНСЬКІ ВИШИВАНКИ

Вишита українська сорочка – це не просто одяг, це справжній оберіг. Ось вам кілька найцікавіших фактів про цей витвір мистецтва, які ви, можливо, не знали.

 1. Перші вишивки на території слов’янських країн мали більш релігійний зміст і оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі та всюди, де тіло було відкритим. Існували особливі вишиванки для релігійних ритуалів та святкових подій. А діткам при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.

17.05.17

18 травня - День вишиванки

Вибір узору для сорочки визначався тим, для кого вона вишивалися. Для дівчаток і юнаків це зазвичай комбінації з ромбів, зірок, косого та прямого хрестів. Для дівчат рослинні мотиви, в основному квіти. Для жінок і матерів – плоди і ягоди. Чоловікам геометричні візерунки, щоб додати твердості їх духу і волі.

Одним з популярних мотивів вишивки здавна були виноградні лози з гронами, переплетені гілочки з листям. Виноград – символ жіночої родючості. Для чоловіків такий малюнок не підходить. Що ще цікаво: якщо схема візерунка для вишиванки вимагала використання блакитного кольору, його наносили на дитячий одяг. Вважалося, що такий орнамент служить захистом від нещасних випадків, а якщо дитина поранилася, пошкодження швидше заживуть.

Птахи і метелики на вишиванці

5.04.17

Обряд одягання на хлопчика пояса

З самого народження обрядове закріплення статі дитини засвідчувалось загортанням хлопчика в сорочку батька, а дівчинки – в материну.

Дуже цікавий обряд одягання на хлопчика пояса, який батьки неодмінно ткали чи купували для цієї події.

Вранці, після сходу сонця, вони промовляли молитву і наказували хлопчику повторювати її, після молитви підперезували хлоп’я і висловлювали йому батьківські побажання, примовляючи: “Даруй тобі Боже щастя, здоров’я і многії літа. Дай Боже, щоб ти той сходив і на кращий заробив”.

Пояс – магічний ”інструмент” багатьох обрядів, коли треба за нього щось ”притягнути” або, навпаки, від чогось оборонитись, відштовхнутись. Щоб посадити рій бджіл, через них перекидають знятий із себе пояс. Під час грому, щоб не вбив, затикають собі за пояс гілку ліщини. Від епідемій, із сувою полотна робили коло навкруг усього села, і це був той магічний пояс, який мав захистити його мешканців.

На свято Юрія пастух стріляв з рушниці біля овець, потім зашивав кулю собі в пояс і носив цілий рік, щоб вовки не нападали на отару.

Однією з весняних розваг дітей було зламати ключ диких гусей. Для цього, гадали, достатньо перерахувати їх у ключі або ж перекрити їм дорогу червоним поясом, гукаючи:”Гуси, гуси, колесом! Червоним поясом!”. Щоб вони знову зібралися докупи, кричали: ”Ключом дикі гуси, ключом!”.

У фольклорних творах виявляється й та ідея стосовно значущості пояса, яка прозвучала у відомій казці про пояс цариці амазонок Інполіти: він перемагав у всякому бою, але був безсилий проти чарів кохання.

Пояс мав символічно оберігати передусім живіт і дітородну систему (щоправда, в гуцулів твердий шкіряний пояс захишав людину й фізично – від виробничих травм і бойових поранень).

Народний костюм та його складові – частка народної душі, особливо, пояси, головні убори тощо.

4.04.17

Вишиті рушники здавна були поширені на Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної і святкової обрядовості, як традиційна окраса селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників, які, крім декоративного навантаження, мали великий образно-символічний зміст. У всьому декоративно-прикладному мистецтві немає іншого такого предмета, який би концентрував у собі стільки різноманітних символічних значень. 

3.04.17

Український вінок

Сплетений із пахучих трав та ніжних квітів, прикрашений барвистими стрічками і наділений магічним змістом, український вінок — один з найдавніших символів нашої країни. Дізнаймося більше про цю стародавню етнічну прикрасу, яка лежить в основі національної самобутності українців.

Неможливо уявити україночку без яскравого віночка на голові. А чи знаєте ви, як правильно плести вінок? Про особливості підбору квітів та стрічок для вінка, про його історію, символіку та захисну силу?

22.03.17

Чому не можна заважати дитині-шульзі

використовувати ліву руку?

Як відомо, шульга — це людина, яка ліву руку використовує набагато частіше, ніж праву. Це проявляється як у несвідомих діях, так і при виконанні тонких операцій з дрібними предметами; шульга тримає ложку у лівій руці під час прийому їжі і олівець — під час малювання. І, звісно, шульга писатиме лівою рукою. Статистика стверджує, що людей, яким зручніше користуватися лівою рукою, не більше 15% від загального населення. Причому деякі дослідники дають меншу цифру — біля 5%. І, як стверджує порівняння статистичних даних, число ліворуких поступово зменшується у відсотковій пропорції.

19.02.17

Ворожіння на Масницю

З настанням темряви дівчата починали млинцеве ворожіння. Кожна бажаюча повинна була вийти на вулицю з млинцем в руках і, набравшись сміливості, запитати в першого ліпшого чоловіка, як його звуть. У нареченого буде те ж ім’я, що й у перехожого, і красивий (або негарний) він виявиться настільки ж.

19.02.17

Понеділок — Зустріч . Масляна вважалася справжнім жіночим святом. Святкували його весело і завзято. Святкування починалося з понеділка. Млинці пекли чоловіки. Це були різні млинці, з начинкою або без, а також готували вареники і все, що має форму кола: ватрушки і оладки.

В цей день починали пекти млинці, а найперший спечений млинець обов'язково віддавали жебраку, щоб той згадав душі покійних родичів і дорогих людей. Люди запрошували рідних і знайомих у гості на млинці, а свекор зі свекрухою вранці відправляли невістку на день до батька й матері, щоб увечері самим прийти до сватів у гості. 

Жінки, залишивши свої домашні турботи, відправлялися в корчму прийняти по чарці, поговорити про життя і повеселитися. Якщо до їхньої компанії хотів приєднатися чоловік, на нього одягали «колодки» — невеликі, перев'язані довгою стрічкою, дощечки. Зняти їх можна було тільки виставивши дамам могорич. А ще «в покарання» одягали ці самі колодки хлопцям і дівчатам, які так і не зв’язали себе сімейними узами в минулому році. Такі колодки можна було зняти тільки за викуп — приймалися цукерки, млинці і навіть гроші.

У перший день Масляної з соломи, старого одягу та інших підручних матеріалів споруджувалося опудало великий товстої баби, яке насаджували на кіл і ставили на головній площі міста або села. 

Масляна — це підготовчий тиждень до Великого посту і присвячена вона, в християнському розумінні, примиренню з ближніми, і прощенню образ. Це час, який потрібно присвятити доброму спілкуванню з близькими, рідними, друзями, а також доброчинності. Необхідно пам’ятати про те, що Сирна седмиця готує нас до Великого посту — часу покаяння, роздумів про життя людини, про те, що нам ще належить зробити для свого духовного вдосконалення, щоб омолодитися душею. 

19.02.17

Свято Масляної здавна пов’язувалося із весняним пробудженням природи. Після прийняття християнства православна церква включила його до свого календаря. Таким чином, масляний тиждень стали святкувати за тиждень до Великого посту (припадає на лютий-березень).

Масляна, порівняно з іншими язичницькими святами, практично не зазнала християнських впливів і залишилася часом веселого дозвілля з елементами давніх ритуалів. В Україні комплекс звичаїв Масляної не отримав особливого розвитку. Втім, українці так само, як і інші слов’яни, каталися у цей день на конях, ходили в гості, влаштовували в складчину веселі застілля, готували вареники, млинці. Тиждень перед Масляною називали «всеїдним», оскільки протягом цього часу церковний статут дозволяв їсти скромні продукти. У народній свідомості Масляна сприймалась як найкращий у році час, який асоціювався із ситістю й веселощами, звідки народилося прислів’я: «Не завжди котові Масляна».

В окремих місцевостях Поділля Масляну зображала огрядна заміжня жінка, що її зі сміхом і жартами возили на санчатах селом сусідки. По всій Україні був розповсюджений звичай «колодки» або «колодій», відомий у кількох локальних варіантах. Найбільш архаїчним серед них, ймовірно, слід визнати той, де розігрувалося «народження» та «поховання» дерев’яної ляльки — «колодки». Досить переконливою видається позиція дослідників, які трактують цей варіант як трансформацію найдавнішого обряду виготовлення і знищення уособлення зими. Цікавий різновид «колодки» донедавна побутував на Поділлі, де був традиційною формою молодіжного спілкування й вибору шлюбного партнера.

На Масляну парубки пригощали дівчат пивом, солодощами — «купували колодку», «запивали колодку», а опісля наймали для дівчат музик до танців. На знак подяки кожна дівчина вишивала перкалеву хусточку із ініціалами свого обранця, прикрашала її квітами. Разом з двома-чотирма писанками вона дарувала її парубку на Великдень — «повертала колодку». Такі ритуалізовані обдаровування виявляли взаємні симпатії молодих людей і нерідко завершувалися весіллям. Такі вишиті хусточки — «колодки» до сьогодні зберігаються в багатьох родинах як важлива сімейна реліквія.