При цьому притча, як правило, не містить прямої настанови або моралі. Слухач сам може її вивести. Можливо, тому свої притчі Христос зазвичай закінчував словами: «Хто має вуха, щоб слухати, хай почує». Попрацюйте з притчею "Чотири свічки"
Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули. Стояла така тиша, що чути було, як вони розмовляють.
Перша сказала:
— Я — Спокій… На жаль, люди не вміють мене берегти.
Думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути!
І вогник цієї свічки згас.
Друга чутно промовила:
– Я – Віра… На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть
нічого слухати про мене, тому мені немає сенсу горіти далі.
Щойно вона замовкла, подув легкий вітерець і загасив
свічку.
Третя свічка засмутилася:
— Я — Кохання… У мене більше нема сил підтримувати свій
вогник. Люди не цінують мене та не розуміють. Вони ненавидять навіть тих, хто
їх найбільше любить — своїх близьких, — сказала вона і згасла.
Раптом у кімнату увійшла дитина і, побачивши три згаслі
свічки, злякано закричала:
- Що ви робите!? Ви повинні горіти — я боюсь темряви! -
плакав він.
Четверта свічка сказала:
- Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити
й інші три свічки. Адже я – Надія.
Текст цієї публікації скопійовано з Інтернету або з інших відкритих джерел.
Немає коментарів:
Дописати коментар