Однак, як кажуть, не треба доводити себе до такого
стану, коли ми вже кидаємося робити з собою хоч щось (хоч арт-терапію!), аби
відступили: депресія, панічний страх, психосоматичні симптоми занедбаного
неврозу в нашому улюбленому тілі. .. Арт-терапію потрібно застосовувати
регулярно, «за три роки до ……», як постійну профілактику стресу.
Арт-терапія. Перша та головна заповідь.
Ви повинні назавжди забути сором'язливість, що
виражається словами типу: «Я не художник» чи «У мене не вийде правильно»! Завдання «зробити правильно»
взагалі не ставиться і навіть протипоказане. Тут маємо зовсім інше завдання:
виплеснути, весь накопичений стрес, щоб поліпшити стан свого
здоров'я.
Арт-терапія. Друга заповідь.
Малюнок арт-терапії (або скульптура або інсталяція)
повинні аналізуватися насамперед самим автором, а не психотерапевтом. У випадку,
якщо Ви працюєте одні, то про психотерапевта та його інтерпретації взагалі не
може йтися. Чому так? Справа в тому, що арт-терапія є так званою
«інсайт-орієнтованою» методикою, тобто вона націлена на досягнення інсайту. Це
означає, що аналізуючи (тобто по просту — споглядаючи) своє творіння, людина
сама розуміє щось таке про себе і свою проблему, чого не скаже їй навіть
навчений практикою психотерапевт... Більше того, вважається, що людина,
ну майже зобов'язана сам дійти такого розуміння.
Це буває не з першого разу. Але
це завжди буває. Тому створений «шедевр» потрібно відкладати убік і повертатися
до нього час від часу, розглядаючи з різних ракурсів та у різному настрої.
Арт-терапія. Третя заповідь.
У будь-якому випадку, навіть якщо ви важко розумієте:
чим і для чого Ви зараз займаєтеся, навіть якщо до інсайту Вам ще далеко, —
пам'ятайте, що арт-терапія лікує вже за фактом, за фактом того, що Ви це
робите. Ви можете не розуміти механізму, але після створення малюнка Вам вже
стане легше. Пам'ятайте про це завжди.
Немає коментарів:
Дописати коментар